ДУ «Інститут оториноларингологиї НАМН України імені О.С. Коломійченка»

Діхтярук О.В., Діхтярук В.Я.

Наприкінці XX століття відбулися істотні зміни в епідеміології захворювань ЛОР-органів, обумовлені «відродженням» високо вірулентних штамів мікроорганізмів, а також змінами характеру зовнішніх факторів. Хронічний фарингіт з кожним роком стає все більш поширеним явищем. Половина міських жителів страждає на хронічний фарингіт. Забруднення навколишнього середовища, шкідливі звички, погане харчування - усе це призводить до виникнення захворювання [3,7]. Відомо, що приблизно 70% фарингітів викликаються вірусами. Серед вірусів найбільш частими патогенами є риновіруси (близько 20%), коронавіруси, аденовіруси, віруси грипу (А і В) і парагрипу. У 15 - 30% випадків визначається b-гемолітичний стрептокок групи А. Виявлення даного збудника важливо, так як при нелікованій інфекції можливий розвиток таких ускладнень, як гострий ревматизм, гломерулонефрит, піогенний абсцес. Інші бактерії зустрічаються рідше. У випадках рецидивуючих інфекцій причиною захворювання можуть бути збудники, що продукують b-лактамази- Staphylococcus aureus, Haemophilus influenzae і Bacteroidesfragilis [1,4,8 ].

Інші збудники фарингіту такі як мікоплазми, хламідії, рино- і коронавіруси, віруси грипу та парагрипу, вірус Епштейна-Барр, вірус Коксакі, стрептококи груп С і G, Аrcanobacterium haemoliticum, N. gonorrhoeae, С. diphtheriae (дифтерія), анаероби, спірохети, зустрічаються значно рідше [4,8,10 ].

Основною ланкою патогенезу фарингіту є проникнення різних збудників в слизову оболонку глотки. Розвиваються гіперемія, набряк, геморагії глоткових стінок і формується фібринозна плівка, яка складається з лейкоцитів, відмерлих клітин і бактерій. Важливу роль в схильності до хронічної інфекції відіграє дефект імунної системи, зокрема низький вміст IgA і IgG2, знижена здатність продукувати В-клітини, а також порушення пов’язані із хворобами шлунково-кишкового тракту [1,3,9].

Хронічний фарингіт майже ніколи не є самостійним захворюванням. Досить часто це один із проявів системного дистрофічного захворювання шлунково-кишкового тракту: гіпо- та антацидний гастриту, гіпотонії та дисбактеріозу кишечника, різні функціональні порушення гепатоліенальої системи, що призводять дофункціональних порушень глотково-стравохідного комплексу -хронічного гастриту, панкреатиту, гастродуоденіту, холециститу та інших захворювань. Однією з найбільш частих причин хронічного фарингіту є потрапляння в глотку шлункового соку, який при цьому регулярно подразнює при цьому її слизову. Це, як правило, відбувається уві сні, переважно за наявності в анамнезі грижі стравохідного отвору діафрагми або гастроезофагальної рефлюксної хвороби. В таких випадках необхідно, в першу чергу, усунути головну причину, а саме провести лікування наявного захворювання ШКТ. Без усунення основної причини захворювання будь-які методи місцевого лікування ХАФ дають недостатній і нетривалий ефект [2,5,6].

Хронічні фарингіти зазвичай класифікують не за етіологічними ознаками, а за характером змін, що розвиваються в слизовій оболонці: катаральний (простий), атрофічний (субатрофічний) і гіпертрофічний. Зазначені форми хронічного запалення часто поєднуються. Так, наявність дифузних атрофічних змін у слизовій оболонці може поєднуватися з осередковою гіперплазією лімфоїдної тканини задньої стінки глотки або тубофарингіальних валиків [1,3,6].

Класифікація фарингіту

Рис.

Найбільш складним у лікуванні є атрофічна форма хронічного фарингіту (ХАФ). Хворих атрофічним фарингітом турбують хворобливі відчуття при ковтанні, першіння в горлі, сухий кашель, відчуття сильного пересихання в горлі, що порушує нічний сон, а також ускладнює вживання солоної і гострої їжі. Цей вид фарингіту майже завжди поєднується з атрофією слизової оболонки носа (атрофічний нежить). При обстеженні глотки визначається блідість, витонченість, сухість слизової оболонки задньої стінки глотки, яка іноді покрита шаром слизу, що засихає у вигляді корок. У зв'язку з тим, що у більшості гастроентерологічних хворих з дисбіотичим процесом втягнута і мікрофлора порожнини рота і глотки, розроблений спосіб лікування хронічних фарингітів з урахуванням мікробіоценозу глотки і кишечника. Він полягає в поєднанні місцевого застосування лізоциму, трипсину, розчину Люголя з одночасною корекцією дисбактеріозу кишечнику пробіотиками. [2,10]

Мета дослідження

Мета дослідження – вивчити вплив на клінічній перебіг комбінованого пробіотика «Лакто» в схемі комплексної терапії хронічного атрофічного фарингіту у дорослих.

Матеріали та методи

Згідно з критеріями включення нами було обстежено 50 хворих на атрофічній фарингіт, середній вік яких складав 37,12(±3,43) роки, розподіл за статтю. Серед осіб що обстежили, було - 26 чоловіків і 24 жінки. Лікування тривало 4 тижні. За даними анамнезу життя та даними об'єктивних обстежень у хворих виявлена супровідна патологія - дисбактеріоз ШКТ І-ІІІ ступенів тяжкості*, що був достовірно встановлений на основі отриманих результатів бактеріального посіву.

Критеріями виключення були особи, що мали дисбактеріоз ШКТ ІV ступені тяжкості, а також інші соматичні захворювання в анамнезі, що могли спричинити недостовірність результатів дослідження. Про ступінь дисбактеріозу дозволяє судити класифікація В. М. Бондаренко (табл.1):

Класифікація дисбактеріозу за В. М. Бондаренко табл.1

В залежності від призначеного лікування всі хворі були розподілені на дві групи. Контрольна група пацієнтів отримувала базисну місцеву терапію - очистка глотки від кірок і слизу шляхом зрошення її розчинами протеолітичних ферментів та використання лужних полоскань з подальшим сеансом фізіотерапії (опромінення гелій-неоновимлазером)та нанесенням активно - діючої речовини на основідепротеїнiзованого гемодеривату без додаткового призначення пробіотиків. Восновній групі, на тлі базисної терапії, був залучений пробіотик «Лакто» в дозі 1 капсула трічі на добу за 30 хвилин до їжі впродовж4 тижнів.

З метою контролю кількісно-якісного складу партії препарату «ЛАКТО», що приймав участь в клінічному дослідженні, було проведено вибірковий посів культур вмісту капсул препарату на поживні середовища. Так із 6 різних упаковок зазначеної партії визначено кількісно-якісний склад, а саме: живі ліофілізовані Saccharomyces boulardii - 0,325 х 109; спориLactobacillussporogenes (Bacilluscoagulans) - 0,325х109; живіліофілізованіLactobacillusrhamnosus - 0,325х109; живіліофілізованіBifidobacteriumlongum - 0,325х109, що відповідало анонсованим в інструкції.

Крім загально-клінічних ЛОР обстежень у всіх хворих основної та контрольної груп був досліджений стан мікрофлори кишечника, який проводився до початку та після лікування. Дослідження видового та кількісного складу мікрофлори проводилися методом посіву десятикратних розведеньна стандартний набір елективних та диференційно-діагностичних поживних середовищ для виділення аеробних та анаеробних мікроорганізмів. Таким чином в таблиці 2 наведені отримані дані, що до стану мікрофлори кишечника у хворих на ХАФ основної та контрольної груп, розрахованих за методом В. М. Бондаренко

табл.2

Розподіл хворих ХАФ за станом кількісного складу мікрофлори ШКТ до та після лікування

Критеріями оцінки ефективності лікування була нормалізація/ покращення фарингоскопічної картини, зникнення/зменшення першіння (болей) в горлі, відновлення нормальних показників мікрофлори кишечника, та не менше 60 відсотків хворих в групі, у яких було розраховано статистично достовірне підвищення якості життя відповідно до нормалізованих показників, отриманих для генеральної сукупності досліджуваної популяції українського населення, за шкалою "SF-36 v.2TM Health Status Survey"- «оцінки якості життя»(рис.2). Для оцінкибольових відчуттів в горлівикористовували вербальну рангову шкалу, яка складається з набору дескрипторів, що характеризують інтенсивність больових відчуттів і послідовно нумеруються від меншої тяжкості до більшої: болю немає (0), слабкий біль (1), помірний біль (2), сильний біль (3), дуже сильний (4) і нестерпний (нестерпна) біль (5). Позитивною динамікою лікування нами вважались зміни суб’єктивних анамнестичних даних хворих не менш ніж на 2 одиниці за вербальною шкалою після початку лікування. Нарис. 1 представлені середньостатистичні показники динаміки змін больових відчуттів до та після лікування хворих на ХАФ основної та контрольної груп, розрахованих за наведеною шкалою.

рис.1

Графік змін суб'єктивних відчуттів до та після лікування основної та контрольної груп

Анкетування проводив сам хворий, висловлюючи ставлення до стану свого здоров'я, яке полягало в оцінці основних параметрів здоров’я населення, а саме: фізичне функціонування (Physical Functioning - PF); рольове функціонування, обумовлене фізичним станом (Role-Physical Functioning - RP); інтенсивність болю (Bodily pain - BP); загальний стан здоров'я (General Health - GH); життєва активність (Vitality - VT); соціальне функціонування (Social Functioning - SF); рольове функціонування, обумовлене емоційним станом (Role-Emotional - RE); психічне здоров'я (Mental Health - MH).

рис.2

Графічне відображення показників за шкалою "SF-36 v.2TM Health Status Survey" у хворих на ХАФ основної та контрольної груп у порівнянні із нормою

Згідно з отриманими результатами можливо зробити наступні висновки: лікувально-профілактичні заходи осіб з атрофічним фарингітом повинні бути тривалими і комплексними, а ефективність лікування прямо пропорційно залежить не лише від своєчасного місцевого лікування, але й у дбайливому лікуванні порушень ШКТ.

Застосування комбінованого пробіотика «Лакто» в схемі комплексного лікування хворих на хронічний атрофічний фарингіт основної групи досліджуваних виявилося висо­коефективним у порівнянні з контрольною групою, що доведено відновленням дисбалан­су кишкової мікрофлори, покращенням клінічної симп­томатики основного захворювання та достовірним підвищенням якості життя хворого, у порівнянні з нормалізованими показниками за шкалою "SF-36 v.2TM Health Status Survey".

Література:

1. Графская Н.А. Коррекция микробного дисбаланса глотки при хронических фарингитах. Новости оториноларингологии и логопатологии. –2002.–№ 1.–е. 6–8.
2. Кокряков В.Н. Биология антибиотиков животного происхождения. — СПб.: Наука, 1999. — 162 с.
3. Плужников М.С., Панова Н.В., Левин М.Я., Лавренова Г.В., Афанасьева И.А. Фарингит (клинико–морфологические аспекты и криохирургия) /под ред. М.С. Плужникова – СПб.: Диалог, 2006. – 120 с.
4. Страчунский Л.С., Богомильский А.Н. Антибактериальная терапия стрептококкового тонзиллита и фарингита .-"Детский доктор",- 2000;33c
5. Dagnelie C.F. Sore Throat in General Practice. A Diagnostic and Therapeutic Study. Thesis. Rotterdam, 2004.
6. De Melker R. Prescribing patterns for respiratory tract infections: Dutch data from international perspective. In: Program and abstracts of the 3rd International Meeting on Upper Respiratory Tract Infections. Crete, 2011, S1.
7. Gwaltney J.M. The common cold. In: Mandell G.L., Bennet J.E., Dolin R., editors, Principles and Practice of Infectious Diseases. 4th Edition. NY: Churchill Livingstone 2009, 5616.
8. Hansaker D.H., Boone J.L. Etiology of Infectious Diseases of the Upper Respiratory Tract. In: Ballenger J.J., Snow J.B., editors, Otorhinolaryngology: Head and Neck Surgery. 15th edition. Baltimore: Williams & Wilkins, 2010, 6983.
9. Otori N., Paydas G., Stierna P., Westrin K.M. The antiinflammatory effect of fusafungine during experimentally induced rhinosinusitis in rabbit. Eur Arch Otorhinolaryngol 2011; 255: 195201.
10. Rice D.H. Microbiology. In: Donald P.J., Gluckman J.L., Rice D.H., Editors, The Sinuses. New York: Raven Press, 2012, 5764.